долото

1. Ручний столярний або слюсарний інструмент у вигляді загостреної сталевої пластини з руків’ям, що використовується для видовбування, обробки отворів, пазів або різьблення по дереву чи м’якому металу.

2. Різальний інструмент у вигляді стрижня з ріжучою кромкою на кінці, що застосовується на верстатах (токарних, довбальних) для обробки металу.

3. Важкий металевий інструмент з гострим або плоским кінцем, що використовується в гірничій справі, геології або будівництві для ручного розколювання, відбивання гірських порід, бетону тощо.

4. У медицині — хірургічний інструмент для роз’єднання або видалення кісток.

5. У зоології — видовжений передній зуб у гризунів (бобрів, мишей тощо), що пристосований для гризіння.

Приклади вживання

Приклад 1:
Співна сокира й гостре долото формують глину слів і дерево музики. Цей світ — хмільної пісні полотно, митцеві замалий — для теслі завеликий.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Частина мови: іменник (однина) |