Словник Української Мови
1. У юдаїзмі — одна з форм запису божественного імені, тетраграми (יהוה), що вважається найсвященнішим іменем Бога; використовується в релігійних текстах та літургії, де заборонено вимовляти оригінальне ім’я.
2. У культурології та релігієзнавстві — символічне позначення Абсолюту, трансцендентної сутності або концепту божественного в монотеїстичних релігіях, що походить від давньоєврейської традиції.
1. Властивість, яка полягає в тому, що людина віддає перевагу перебуванню вдома, уникаючи активного соціального життя, подорожей або відвідування громадських місць; схильність до постійного перебування в домашньому середовищі.
2. Спосіб життя, поведінка, характерні для людини, яка багато часу проводить вдома, рідко його покидаючи; синонім до понять “осілість”, “домашність”.
1. (діалектне, західні регіони) Швидко йти, бігти, поспішати; часто з відтінком невпорядкованості рухів.
2. (переносне значення, розмовне) Квапитися, поспішати виконати щось, метушитися.
Жінка або дівчина, яка багато часу проводить удома, віддає перевагу домашньому вогнищу та сімейному затишку, рідко відвідуючи громадські місця чи розваги.
Людина жіночої статі, схильна до осілого способу життя, яка не любить або уникає далеких поїздок, подорожей.
1. Сполучник, що вживається для зв’язку однорідних членів речення або частин складного речення, виражає з’єднання, перелік; те саме, що “і”.
2. Форма сполучника “і”, що вживається після слів, які закінчуються голосним звуком, для уникнення зіткнення голосних.
1. Людина, яка багато часу проводить удома, віддає перевагу домашньому затишку та рідко виходить у громадські місця або розважається поза домом.
2. Людина, яка не любить відлучатися з дому, уникає подорожей, відвідування гостей тощо.
1. Назва пам’ятки давньоруської писемності XVI століття, що є збірником правил, повчань і порад щодо ведення домашнього господарства, релігійного, сімейного та громадського життя.
2. (переносно) Консервативний, патріархальний уклад сімейного життя, заснований на суворому авторитеті та беззаперечній владі глави родини.
1. Той, хто займається доморядництвом; власник невеликого присадибного господарства, городник.
2. Заст. Той, хто живе в доморядстві, у своєму господарстві; домогосподар.
1. Власна назва українського народного промислового підприємства (кооперативу), що діяло у Львові в 1930-х роках і спеціалізувалося на виробництві та продажу художніх виробів, сувенірів, меблів тощо.
2. Загальна назва художніх виробів (різьблення, вишивка, кераміка), створених народними майстрами, часто вживається як синонім до понять “народне мистецтво”, “художній виріб домашнього промислу”.
1. Жінка, яка керує домашнім господарством, завідує домашніми справами та має нагляд за обслугою в будинку, особливо в заможній сім’ї або маєтку.
2. Заст. Господиня дому, жінка, яка веде домашнє господарство; дружина.