Особа, яка керує домашнім господарством, має нагляд за порядком у домі та обслуговуванням, часто наймана для цього.

Застаріле позначення чоловіка як голови сім’ї, господаря дому.

1. Власна назва українського релігійного руху та церковної організації, що виникла в Галичині наприкінці XIX століття, заснованого отцем Іваном (Йоаном) Наумовичем; спрямований на поширення православ’я серед греко-католиків та захист української національної ідентичності.

2. Історичний термін для позначення сукупності ідей, діяльності та прихильників цього руху, який поєднував релігійну (перехід з унії в православ’я) та національно-культурну складові.

1. Розмовна назва мешканки селища Домонтове (Київська область, Бучанський район), що походить від історичної назви цієї місцевості — Домонтівка.

2. У переносному значенні — жінка або дівчина, яка живе в одному з багатоповерхових житлових масивів (наприклад, у Києві чи іншому великому місті), побудованих за типовою «домонтівською» серією панельних будинків (серія 1-ДУ-БК), що характеризується певними архітектурно-планувальними особливостями.

1. (заст.) Монтар, який працює на дому, переважно у сфері побутових послуг (наприклад, ремонт побутової техніки).

2. (перен., розм., часто ірон.) Людина, яка втручається у справи, що стосуються дому або сім’ї, намагається щось “ремонтувати” або встановлювати свої порядки в домашньому середовищі.

Процес завершення молотьби, остаточне вимолочування колосся, що залишилося після основної молотьби.

Додаткове молочіння сільськогосподарських культур з метою повнішого вилучення зерна з колосся або качанів.

У переносному значенні — нав’язливе, тривале домагання чогось, вимагання або допит з метою отримати щось (наприклад, борг, інформацію).

1. Історичний титул правителя (князя, царя) в Московії до прийняття Петром І титулу імператора; самодержавець.

2. Уживається як синонім до слова «самодержець» для позначення необмеженого монарха, володаря з абсолютною владою.

1. Господарська діяльність, пов’язана з веденням домашнього господарства, управлінням сімейним бюджетом, доглядом за домом та членами сім’ї.

2. Одиниця обліку в економіці та статистиці, що об’єднує осіб, які спільно проживають у одному житловому приміщенні, ведуть спільне господарство та частково або повністю об’єднують свої доходи та витрати; домогосподарство може складатися з однієї особи або групи родичів/неродичів.

1. Жінка, яка веде домашнє господарство, займається побутовими справами та доглядом за домом і сім’єю, часто не маючи при цьому офіційного місця роботи.

2. (заст.) Господиня будинку, голова жіночої статі в родині, яка керує домашніми справами та прислугою.

Особа, яка веде домашнє господарство, займається організацією та виконанням робіт у домі (прибирання, приготування їжі, догляд за членами сім’ї тощо).

Власник або постійний мешканець житлового будинку, квартири, який несе відповідальність за його утримання.

1. Право володіння будинком (житловим приміщенням) або комплексом житлових та господарських будівель, що закріплюється за власником відповідними документами.

2. Конкретний будинок (садиба) разом із прилеглою земельною ділянкою, що перебуває у чиємусь володінні; майнове господарство, що складається з таких об’єктів.