Значення
- (Юриспруденція) –
Право володіння будинком (житловим приміщенням) або комплексом житлових та господарських будівель, що закріплюється за власником відповідними документами.
- (Юриспруденція) –
Конкретний будинок (садиба) разом із прилеглою земельною ділянкою, що перебуває у чиємусь володінні; майнове господарство, що складається з таких об’єктів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. домоволодіння, р. домоволодіння, д. домоволодінню, з. домоволодіння, о. домоволодінням, м. домоволодінні, к. домоволодіння