Словник Української Мови
1. Модальний прислівник, що виражає припущення, непевність або високу ступінь імовірності; відповідає значенням «мабуть», «напевно», «очевидно».
2. У вживанні як вставне слово — слугує для позначення того, що повідомлення ґрунтується на припущенні, а не на достовірних фактах.
1. Жінка, яка веде домашнє господарство, займається побутовими справами та доглядом за домом і сім’єю; господиня дому.
2. (заст.) Власниця або наймичка, що керує роботою в домі, завідує домашнім господарством у великих маєтках або заможних сім’ях.
1. Такий, що може статися або виявитися правдивим; можливий, правдоподібний.
2. (У логіці та теорії ймовірностей) Такий, що характеризується певним ступенем можливості настання події, кількісно вираженим у діапазоні від 0 до 1.
Електронний пристрій для двостороннього зв’язку (аудіо- або відеозв’язку) між відвідувачем біля вхідних дверей будинку, під’їзду чи території та мешканцем усередині приміщення, що дозволяє дистанційно контролювати доступ.
Система електрозв’язку, що складається з виносного переговорного пункту (з кнопкою виклику) біля входу та одного або декількох абонентських апаратів усередині приміщення, призначена для ідентифікації відвідувача та відкриття дверей.
1. (застаріле) Починати робити щось, братися за щось, приступати до чогось.
2. (застаріле) Схопитися, ухопитися за щось руками.
3. (діалектне) Приймати, сприймати щось певним чином; відноситися до чогось.
1. Управління будинком або групою будинків, що здійснюється спеціальною організацією (установою) з мети забезпечення їх експлуатації та обслуговування мешканців.
2. Організація, установ або її структурний підрозділ, які безпосередньо займаються експлуатацією, технічним обслуговуванням житлових будинків та прибудинкових територій, а також наданням комунальних послуг мешканцям.
1. (застаріле) Брати, хапати, приймати щось або когось.
2. (діалектне) Починати робити щось, братися за якусь справу.
3. (у фразеологізмі “ймити віри”) Повірити, прийняти щось на віру.
1. Власна назва українського туристичного інтернет-порталу та сервісу, що спеціалізується на організації подорожей, продажу авіаквитків, бронюванні готелів та наданні інших туристичних послуг.
2. (Заст., рідк.) Той, хто здійснює подорожі, мандрує власним домом (наприклад, на автофургоні чи каравані); мандрівник, який живе в дорозі, маючи транспортний засіб одночасно як засіб пересування і житло.
1. Власна назва, ім’я когось або чогось; іменування.
2. (застаріле) Майно, маєток, власність.
3. (у філософії) Поняття, категорія, що виражає загальну думку про предмет або явище.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Дія за значенням дієслова «домотувати»; завершення мотання чогось, намотування до кінця.