Словник Української Мови
1. Початися, зав’язатися, виникнути (про явище, процес, стан, діяльність).
2. Загорітися, спалахнути (про вогонь, полум’я).
3. Розпочати активну діяльність, взятися за щось із завзяттям, запалом.
4. (У поєднанні з віддієслівними іменниками) Почати виявляти якусь дію, стан (наприклад, йнятися сміху, йнятися плачу).
1. Дія за значенням дієслова “домочувати” — процес доведення чогось до кінця шляхом тривалого, наполегливого тертя, пиляння або подібної механічної дії.
2. (переносно) Надокучливе, набридливе домагання чогось, наполегливе та тривале вимагання або вмовляння.
1. (застаріле) Почати робити щось, взятися за щось; розпочати дію.
2. (діалектне) Ухопити, схопити когось або щось; взяти в руки.
3. (діалектне, рідковживане) Зрозуміти, усвідомити, прийняти до уваги.
1. Зменшувально-пестливе від слова “дім” або “дом” — невеликий, затишний будинок, часто з наголосом на його привабливості або скромних розмірах.
2. (переносно) Про затишне, безпечне місце, де людина почувається комфортно і захищено; символ домашнього затишку.
3. (у мовленні) Можливе зменшувально-пестливе звертання до власного житла (“мій домочок”).
1. це колоритний елемент української мови, який найчастіше зустрічається в західноукраїнських діалектах та класичній літературі
Вказує на час або обмеження.
Значення: «Тільки-но», «щойно», «лише».
2. (заст., діал.) Те саме, що «воно» — займенник третьої особи середнього роду однини.
1. Особи, які проживають разом з кимось у одному домі, господарстві; члени родини, родичі.
2. (заст.) Підлеглі, слуги в поміщицькому чи заможному домі; челядь.
1. Міра можливості настання певної події, обчислювана як відношення кількості сприятливих наслідків до загальної кількості всіх можливих наслідків; математична характеристика випадкової величини.
2. Можливість, ступінь достовірності того, що якась подія відбудеться або якийсь факт існує.
1. Особа, яка живе разом з когось у одному домі, квартирі; член родини або співмешканець.
2. Застаріле: домашній слуга, прислуга, що живе в господарському домі.
1. Власник будинку з господарськими будівлями та земельною ділянкою; той, хто володіє домом і веде в ньому господарство.
2. (заст.) Голова родини, чоловік як власник і розпорядник домашнього господарства.
1. Який стосується ймовірності, заснований на теорії ймовірностей; такий, що описує чи передбачає можливість настання певної події.
2. Який не є однозначно визначеним, але може бути оцінений чи передбачений з певним ступенем достовірності; імовірний, стохастичний.