1. Стосуючись до планети Юпітер, пов’язаний з нею; властивий Юпітеру.
2. Стосуючись до давньоримського імператора Йовіана (Флавія Йовіана), що правив у 363–364 роках нашої ери; пов’язаний з його правлінням.
Словник Української Мови
1. Стосуючись до планети Юпітер, пов’язаний з нею; властивий Юпітеру.
2. Стосуючись до давньоримського імператора Йовіана (Флавія Йовіана), що правив у 363–364 роках нашої ери; пов’язаний з його правлінням.
Найбільший за розміром і найнижчий за звучанням струнний щипковий музичний інструмент сімейства домр, що виконує функції басового фундаменту в оркестрі народних інструментів.
1. Українське прізвище, що походить від імені Йов (Іов).
2. (у кінематографі, медіа) Прізвище американської акторки українського походження Мілли Йовович (Milla Jovovich), широко відомої за ролями у фільмах жанру екшн та фантастики (наприклад, серія фільмів «Оселя зла»).
Басова домра — струнний щипковий музичний інструмент родини домр, найбільший за розміром і найнижчий за діапазоном у своїй групі, призначений для виконання басової партії в оркестрі народних інструментів або ансамблях.
1. Йов — власна назва, ім’я біблійного персонажа, головного героя Книги Йова Старого Завіту, який, за переказами, пройшов через тяжкі випробування, залишившись вірним Богові.
2. Йов — символічне позначення людини, яка з покорою та терпінням переносить великі страждання, несправедливість або важкі випробування долі.
3. Йов — астрономічний термін, застаріла або поетична назва планети Юпітер.
Струнний музичний інструмент родини домр, альтового діапазону, що має чотири парні струни, настроєні в квінту (c, g, d¹, a¹), і використовується переважно в оркестрах народних інструментів.
1. Назва літери кириличного алфавіту, що позначає звук [jo] на початку слова та після голосних, а після м’якого знака або апострофа — два звуки [jо].
2. Розмовне скорочення від слова «йогурт».
3. У мовленні молоді — вигук, що виражає радість, схвалення, підбадьорювання або використовується для привернення уваги (запозичення з англомовної культури).
Старовинний струнний щипковий музичний інструмент з округлим корпусом, коротким грифом та трьома (рідше чотирма) струнами, що був поширений у слов’янських народів, зокрема в Україні, та є попередником балалайки.
Сучасний оркестровий струнний щипковий інструмент сімейства лютневих, що використовується в оркестрах народних інструментів, має чотири парні струни та квартовий стрій.
це віддієслівний іменник, утворений від архаїчного дієслова йняти (брати, хапати, ловити)
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко, заст.) Дія за значенням дієслова “домощуватися”; завершення чого-небудь, доведення до кінця, особливо стосовно будівництва або облаштування житла.