1. Назва навчального предмета в загальноосвітніх школах, який вивчає основи ведення домашнього господарства, кулінарії, шиття, догляду за домом та інших практичних навичок для організації побуту.

2. (застаріле) Система знань і практичних навичок з раціонального ведення домашнього господарства, господарювання в сім’ї.

1. Результат домовляння; угода, згода, досягнута шляхом обговорення між двома або більше сторонами щодо спільних дій, розподілу обов’язків, умов співпраці тощо.

2. Попередня, часто неофіційна чи усна, угода, умовленість, що встановлює певні правила або порядок дій для учасників.

3. У політичному, дипломатичному або діловому контексті — формальна чи неформальна угода, часто компромісного характеру, що фіксує зближення позицій сторін.

Жінка, яка володіє будинком (житловою будівлею) на правах приватної власності.

Власниця житлового будинку, яка здає його або його частину в оренду (найм).

1. Право власності на будинок (житловий або нежитловий) та пов’язане з ним майно (земельну ділянку, господарські споруди тощо).

2. Об’єднання власників окремих приміщень (квартир, офісів) у багатоквартирному будинку для спільного управління майном та спільним господарюванням (наприклад, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку — ОСББ).

3. Застаріле: господарство, господарювання в домі, домашнє господарство.

Особа, яка володіє будинком (житловим приміщенням) на правах приватної власності.

Власник житлового будинку або його частини, який несе відповідальність за його утримання та експлуатацію.

1. Властивість за значенням прикметника “домовитий”; здатність до порядності, господарської розсудливості, уміння добре вести домашнє господарство.

2. Розмова, переговори, домовленість (застаріле значення).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “домовина” — невелика труна, гроб, особливо дитячий.

2. (переносно) Тісне, незручне приміщення або закритий простір, що викликає відчуття могили, заточення.

3. (у народних повір’ях) Символ смерті, передвістя загибелі; щось, що нагадує домовину за формою або призначенням.

1. Традиційна дерев’яна труна, виготовлена з видовбаного стовбура дерева або збита з дошок, що використовувалася для поховання померлих у давні часи на Русі та в Україні.

2. Похоронна труна загалом, гроб (частіше вживається в поетичній, образній мові або для надання історичного, етнографічного колориту).

3. Переносно: символ смерті, кінця, загибелі; те, що несе смерть або знищення.

Домовик — у слов’янській міфології та українському фольклорі: дух-покровитель домівки та родини, який живе в помешканні (зазвичай біля печі, під порогом або на горищі), охороняє домашній вогонь, сприяє добробуту, але може й шкодити, якщо його розгнівати.

Домовик — заст. те ж саме, що домовина (тобто труна, гроб).

1. У слов’янській міфології — дух-покровитель домогосподарства, який живе в оселі (під печчю, на горищі, у хліві), опікується будинком, допомагає або шкодить його мешканцям залежно від їхнього ставлення до нього; зазвичай уявлявся у вигляді маленького чоловічка або істоти, схожої на тварину.

2. У переносному значенні — про людину, яка постійно сидить вдома, рідко виходить на вулицю або дуже дбає про домашній затишок та господарство.