1. Високопродуктивна металургійна піч шахтного типу для виплавки чавуну з залізної руди шляхом відновлення заліза вуглецем при високій температурі; доменна піч.

2. Рідковживана назва великої груби для опалення приміщень, особливо в промислових будівлях або старовинних спорудах.

1. (діал.) Повільне, нетривале засинання, дрімота; стан напівсну.

2. (перен.) Стан повільного, ледь помітного існування, занепаду або бездіяльності.

1. Механічний пристрій для піднімання важких вантажів на невелику висоту, що використовується, зокрема, при ремонті транспортних засобів для підйому кузова.

2. Ручний інструмент, зазвичай гідравлічний, механічний або пневматичний, призначений для створення великого зусилля з метою підйому, проштовхування, згинання чи утримання вантажу.

1. Збільшена форма до слова “дім” — дуже великий, масивний або розлогий будинок, часто з відтінком нехтування або грубості.

2. (переносно) Про велику, незграбну споруду або будівлю, яка своїми розмірами викликає відчуття невідповідності або перебільшення.

1. Процес додавання до чого-небудь відсутніх деталей, елементів або зв’язків силою власної уяви, здогаду, а також результат такої дії; завершення думки, образу, сюжету за власним розумінням.

2. Те, що додумано, уявлено або вигадано, не спираючись на точні факти або повну інформацію; припущення, здогад, гіпотеза, що виникає в процесі інтерпретації неповних даних.

3. У психології та сприйнятті — автоматичне заповнення пробілів у зоровій, слуховій або іншій інформації на основі минулого досвіду, що призводить до суб’єктивного або помилкового сприйняття.

1. Додаткове міркування, висновок або припущення, яке не випливає безпосередньо з наявних фактів або висловлених думок, але може бути зробленим на їх основі.

2. У логіці та аргументації — прихована, неявна частина міркування, яка не висловлюється прямо, але є необхідною для отримання висновку.

1. (у біології, генетиці) Здатність одного алеля гену проявляти свою ознаку в фенотипі гетерозиготного організму, маскуючи прояв іншого (рецесивного) алеля.

2. (у психології, фізіології) Основна, провідна ознака, явище або функція, що визначає характер роботи організму чи психічної діяльності в певний період; переважання, домінування однієї функції чи ідеї над іншими.

3. (у соціології, суспільствознавстві) Панівне становище, переважання, домінування однієї особи, групи, ідеї чи соціального інституту над іншими у певній сфері.

4. (у мистецтвознавстві) Провідний, найважливіший компонент художнього твору або стилю (наприклад, домінуючий колір, мотив, ритм), що визначає його характер і сприйняття.

1. (в архітектурі) центральна, найбільш висока частина багатокупольного храму в давньоруському зодчестві, що завершується головним куполом.

2. (в історії, перен.) головна, панівна церква або собор у великому місті чи монастирі, що мала вирішальний вплив.

3. (рідко, в спеціальній літературі) те ж саме, що й доміна — провідна, панівна ідея, тема або особа в певному контексті.

1. Дія за значенням домилювати — завершення малювання, додавання деталей до вже намальованого зображення.

2. У переносному значенні — додавання, доповнення чого-небудь, завершення чогось, часто з відтінком штучності або пізнішого пристосування до готового.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “дім”: невелика житлова споруда, зазвичай одноповерхова, часто з господарським призначенням (наприклад, дачний домик).

2. Назва дитячої гри, мета якої — побудувати з підручних матеріалів (ковдр, подушок, стільців тощо) сховище, що імітує будинок.

3. Переносно: про щось невелике, затишне або схоже на будиночок за формою (наприклад, домик равлика, домик для пташок).