й

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Сполучник, що вживається для зв’язку однорідних членів речення або частин складного речення, виражає з’єднання, перелік; те саме, що “і”.

2. (Лінгвістика) –

   Форма сполучника “і”, що вживається після слів, які закінчуються голосним звуком, для уникнення зіткнення голосних.