1. Прямокутна споруда в давньоримській архітектурі, розділена всередині рядами колон на три або п’ять частин (нефів), що використовувалася для судових засідань та торгових угод.

2. Тип християнського храму, що успадкував основні риси давньоримської базиліки: прямокутну форму, поздовжню вісь, багатонефну структуру з високим центральним нефом, освітленим через вікна верхнього ярусу, та плоским дерев’яним перекриттям.

3. Велика, значна за розміром або історичною цінністю католицька церква, якій папа римський надав особливий статус (папська базиліка), що надає їй певні привілеї (наприклад, Велика базиліка Святого Петра у Ватикані).

4. Назва деяких православних храмів, збудованих за архітектурним типом базиліки або маючих особливе значення.

5. Рід однорічних або багаторічних ароматичних трав’янистих рослин родини глухокропивових (Lamiaceae), до якого належать такі прянощі, як базилік звичайний (Ocimum basilicum).

1. Ароматична однорічна трав’яниста рослина родини глухокропивових з пахучим листям зеленого або фіолетового кольору, що використовується як прянощі та в медицині; окім.

2. Тип давньоримської та ранньохристиянської будівлі — прямокутна споруда з непарною кількістю нефів, розділених колонадами, а також храм, збудований за таким планом.

1. Член католицького чернечого ордену святого Василія Великого, що діє переважно в Україні та країнах Східної Європи і використовує візантійський обряд.

2. У широкому історичному контексті — монах чинів святого Василія (базиліян), особливо стосовно представників цього ордену на українських землях у період після Берестейської унії 1596 року.

1. Члени католицького чернечого ордену східного обряду, заснованого в XVI столітті на основі православних монастирів Речі Посполитої після Берестейської унії 1596 року; орден існував до XIX століття, відіграв важливу роль в освіті та культурі українських земель.

2. Представники сучасних монаших конгрегацій у Католицькій Церкві, що носять ім’я святого Василія Великого (Basilian) та діють за різними уставами, зокрема серед українських греко-католиків (наприклад, Чину святого Василія Великого).

1. Член католицького чернечого ордену святого Василія (базиліан), що діє переважно в Україні та країнах Східної Європи і належить до східнокатолицьких церков, зберігаючи візантійський обряд.

2. Історично — монах чинів святого Василія Великого в Україні, які відіграли значну роль у релігійному та культурному житті, зокрема в період після Берестейської унії 1596 року.

1. Член католицького чернечого ордену святого Василія Великого, що діє в Україні та інших країнах Східної Європи і дотримується візантійського обряду.

2. У широкому вжитку — монах чи священик східного (греко-католицького) обряду, хоча формально може не належати до ордену базиліан.

1. У Стародавній Греції — царський палац, резиденція правителя (базилевса).

2. У Візантійській імперії — одна з назв імператорського палацу в Константинополі.

3. У сучасній історичній термінології — тип громадської будівлі в античній архітектурі, яка спочатку виконувала функції царського суду та торговельного залу, а пізніше стала прообразом ранньохристиянської базиліки.

1. Тип плодових тіл у деяких грибів, зокрема базидіоміцетів, у яких базидії (спороносні структури) формуються на спеціалізованих гіфах, що розвиваються від основи плодового тіла або від ризоморфів (коренеподібних утворень).

2. У вузькому, класичному значенні — спосіб утворення плодових тіл, при якому вони розвиваються на підземних ризоморфах, як, наприклад, у деяких видів грибів роду Collybia (гроноїд колібія).

Базикарпія — у ботаніці: тип плода, що утворюється з нижньої зав’язі квітки, зрощеної з квітколожем та оцвітиною (наприклад, у яблуні, груші, айви).

Спеціалізована клітина у грибів класу базидіоміцетів, на поверхні якої утворюються спори (базидіоспори), зазвичай у кількості чотирьох.