1. Прямокутна споруда в давньоримській архітектурі, розділена всередині рядами колон на три або п’ять частин (нефів), що використовувалася для судових засідань та торгових угод.
2. Тип християнського храму, що успадкував основні риси давньоримської базиліки: прямокутну форму, поздовжню вісь, багатонефну структуру з високим центральним нефом, освітленим через вікна верхнього ярусу, та плоским дерев’яним перекриттям.
3. Велика, значна за розміром або історичною цінністю католицька церква, якій папа римський надав особливий статус (папська базиліка), що надає їй певні привілеї (наприклад, Велика базиліка Святого Петра у Ватикані).
4. Назва деяких православних храмів, збудованих за архітектурним типом базиліки або маючих особливе значення.
5. Рід однорічних або багаторічних ароматичних трав’янистих рослин родини глухокропивових (Lamiaceae), до якого належать такі прянощі, як базилік звичайний (Ocimum basilicum).