окладина

Буква:О

Значення

Обкладання, покриття; зовнішній шар, оболонка, облицювання.
(будівництво, архітектура) Матеріал або конструкція, якою обкладають, облицьовують поверхню стін, підлоги, стелі для захисту або оздоблення.
(медицина, фізіотерапія) Обкладка — терапевтична процедура, при якій на тіло накладають лікувальний засіб (грязь, парафін, глину та ін.) для лікування.
(заст., діалектне) Те саме, що окладень — великий дерев’яний посуд із кришкою для зберігання припасів, борошна, зерна, обтягнутий металевими обручами.

Граматичні форми:

н. окладина, р. окладини, д. окладині, з. окладину, о. окладиною, м. окладині, к. окладино