Древослів

Словник Української Мови

  • евен

    1. Представник одного з тунгусо-маньчжурських народів, що проживає переважно на сході Російської Федерації (у Якутії, на Чукотці, Камчатці, Корякському автономному окрузі тощо).

    2. Мова цього народу, що належить до тунгусо-маньчжурської гілки алтайської мовної сім’ї.

  • гагауз

    1. Представник тюркомовного народу, що проживає переважно в Гагаузії (автономному територіальному утворенні на півдні Молдови), а також в Україні, Болгарії, Румунії та інших країнах.

    2. Належний до гагаузів, що стосується гагаузів або їхньої мови та культури.

  • вагани

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

    2. (заст., діал.) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Івано-Франківської області.

  • ґнотик

    1. (релігійний термін) Послідовник гностицизму — релігійно-філософського вчення, що поєднувало елементи християнства, юдаїзму та античної філософії, зосередженого на ідеї порятунку через таємне знання (гносис).

    2. (переносне значення) Людина, яка схильна до містицизму, надмірної інтелектуальної складності у висловлюванні ідей або прагне до езотеричного знання, що протиставляється простій вірі чи здоровому глузду.

  • ваган

    1. (історичне) Дерев’яний брус, жердина або колода, що використовувалася як важіль, опора, елемент конструкції (наприклад, у колодязному журавлі, при будівництві тощо).

    2. (переносне, заст.) Важкий, незграбний або повільний чоловік; теж про тварину великої статури.

    3. (діалектне) Великий дерев’яний посуд (довгаста діжка) для засолювання риби, замочування білизни або інших господарських потреб.

  • гагатовий

    1. Властивий гагату, що стосується гагату.

    2. Зроблений з гагату, виготовлений з гагату.

    3. Темно-чорний, блискучий, на зразок гагату (про колір або блиск).

  • евеліна

    1. Жіноче особове ім’я, що походить від німецького імені Aveline або французького Eveline; український варіант імені Евеліна.

    2. Рідкісне прізвище, утворене від однойменного імені.

  • вагало

    1. Великий дзвін, який має низький, гучний звук і зазвичай висить на дзвіниці; дзвін-благовіст.

    2. Важкий предмет (наприклад, гиря, камінь), що підвішується до чогось для надання стійкості, рівноваги або для роботи за принципом важеля; важіль, противага.

    3. Розм. Про повільного, млявого, незграбного або дуже товстого людину.

  • гагат

    1. Різновид вугілля, блискучий чорний мінерал, що легко піддається обробці та поліруванню; чорний бурштин, використовується для виготовлення прикрас і траурних прикрас.

    2. Глибокий насичений чорний колір, блискучий, як цей мінерал.

  • вагадло

    Вагадло — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області.