Словник Української Мови
1. У давньогрецькій міфології — божество, що уособлювало взаємну або відплатну любов, син Афродіти та Ареса (за однією з версій), брат Ероса; часто зображувався з крилами та факелом, яким карав тих, хто не відповідає на любов.
2. У психології (за концепцією З. Фройда) — протилежна до Ероса сила, що символізує прагнення до смерті, руйнування та агресивний потяг.
Антерот — у давньогрецькій міфології: божество, яке протидіє коханню або відвертає від нього, протилежність Ероту (Амуру).
Антерот — у психології та літературі: символ почуття, що є протилежністю коханню, наприклад, ненависть, байдужість або помста за невзаємне кохання.
1. Призначений для лікування або профілактики анемії (малокрів’я), що сприяє підвищенню рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів у крові.
2. Такий, що має властивості протидіяти розвитку анемії або усувати її симптоми.
1. (фізика, електроніка) Електрод у вакуумному приладі (наприклад, електронній лампі), на який падає основний потік електронів після їхнього прискорення; катод, що виконує функцію анода для вторинних електронів.
2. (фізика, електроніка) Додатковий анод у деяких типах електронних ламп, призначений для збору вторинних електронів, що вибиваються з основного анода.
1. Білкова молекула імуноглобуліну, що специфічно зв’язується з активним ділянками (антигенрозпізнавальними ділянками) інших антитіл, виступаючи таким чином як антитіло проти антитіла.
2. У клітинній біології та імунології — антитіло, епітопом для якого служить ділянка молекули іншого антитіла; використовується як інструмент у дослідженнях імунної системи та в імунометоді аналізу.
1. У астрономії — точка на небесній сфері, протилежна апексу (точці, в напрямку якої рухається Сонце разом із сонячною системою); напрямок, протилежний до вектора просторової швидкості об’єкта.
2. У геології — найнижча точка або зона найбільшого опускання в структурі земної кори (наприклад, у синклінальній складці), протилежна апексу (найвищій точці).
1. У логіці та риториці — твердження, яке спрямоване на спростування або послаблення іншого аргументу, часто шляхом вказівки на його недоліки, протиріччя або необґрунтованість.
2. У філософії та теорії аргументації — контраргумент, що використовується в дискусії для протидії висунутому тезису або обґрунтуванню.
1. (про лікарський засіб) Такий, що спрямований на усунення або попередження порушень серцевого ритму (аритмії); нормалізуючий ритм серцевих скорочень.
2. (про дію, ефект) Пов’язаний з лікуванням аритмії, що має властивість відновлювати нормальний ритм роботи серця.
1. (у хімії) такий, що стосується антиароматичності — властивості циклічних сполук з планарною будовою, де число π-електронів у циклі відповідає правилу 4n (де n — натуральне число), що призводить до високої енергії та нестійкості молекули внаслідок делокалізації електронів.
2. (переносно) такий, що має неприємний, різкий або відразливий запах; протилежний ароматичному.
1. У фізичній органічній хімії — властивість циклічних сполук (антиароматичних систем), які мають 4π-електронів у делокалізованому циклі (де n — ціле число), що призводить до підвищеної енергії та низької стабільності порівняно з відповідними відкритими ланцюговими структурами; протилежність ароматичності.
2. У квантовій хімії — характеристика молекулярної системи, яка формально відповідає критеріям ароматичності (циклічність, планарність, спряженість), але має замкнутий цикл із 4n π-електронами, що зумовлює її дестабілізацію та діамагнітний стрибок.