1. Комплекс інженерних споруд та заходів, спрямованих на захист берегів річок, озер, морів або водосховищ від руйнування водою (розмивання, обвалів тощо).

2. Конструкція, споруда (наприклад, набережна, дамба, бун, стінка), що виконує захисну функцію для берегової лінії.

1. Процес руйнування берегів річок, озер, морів або водосховищ під дією течій, хвиль, припливів та інших гідродинамічних факторів, що призводить до відступу берегової лінії.

2. Явище або результат такого руйнування; ділянка берега, що зазнала значних змін (зсувів, обвалів) через розмивання.

1. У давньослов’янській міфології — богиня, покровителька родючості, домашнього вогнища, родини та води, дух-охоронець, що оберігає людей і їхні житла від злих сил; часто уявлялася у вигляді жінки-птаха.

2. У переносному значенні — жінка, яка є опорою родини, хранителька домашнього затишку, традицій і моральних засад; оберігаюча, турботлива мати чи господиня.

3. У сучасному вжитку (часто з великої літери) — символічна назва, що втілює образ жінки-захисниці України, її землі та культури; національний архетип та ідеал жіночності.

4. Заст. Поетичне найменування берега річки, моря (перев. у формі множини: “берегині”).

1. Край земної поверхні, що межує з водним простором (морем, озером, річкою) і характеризується певним рельєфом (крутий, пологий, піщаний, кам’янистий).

2. Місцевість, територія, розташована вздовж водного простору; прибережна смуга.

3. (у переносному значенні) Стан безпеки, порятунку, завершення важких випробувань (часто у виразах: “бути на березі”, “вийти на берег”).

4. (у геології) Елемент рельєфу, схил, обрив, утворений дією води (абразійний берег) або інших природних сил.

1. Товста колода дерева, обрубок стовбура, здебільшого з обдертою корою, що використовується як будівельний матеріал або паливо.

2. (у переносному значенні) Про людину або тварину міцної, кремезної статури.

Беревело — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

1. (у словосполученні «бере-бере») народна назва рослини з родини гвоздикових з білими квітами, яка традиційно використовується в обрядах та для прикрашання; то ж, що біловінець звичайний, біловінок (Gypsophila paniculata).

2. (у словосполученні «бере-бере») народна назва рослини з родини айстрових з дрібними білими квітками, що утворюють волоті; то ж, що полиночок дівочий, дівоча пишність (Artemisia abrotanum).

1. Частина ткацького верстата у вигляді гребінця з тонких металевих пластин або дерев’яних зубців, що слугує для прибивання утоку до тканини та формування зе́ва.

2. (іст.) Обладунок, бойовий захисний пояс із залізних пластин або кілець, який носили поверх кольчуги.

3. (рідко) Високий крутий берег річки, яр; обрив.

1. Майстер, який виготовляє берда (деталь ткацького верстата у вигляді гребінця для прибивання ниток утоку).

2. Застаріла назва коваля, який спеціалізувався на виготовленні бердишів (різновиду холодної зброї).

3. Прізвище українського походження, що походить від назви ремесла бердника.

1. Мешканець або уродженець міста Бердичів (Житомирська область, Україна).

2. Представник єврейської громади Бердичева, що в історичному контексті була однією з найбільших і найвідоміших у Центральній та Східній Європі.