Афродизіак — це речовина, яка підсилює лібідо та спричиняє сексуальне збудження; до таких засобів належать, зокрема, статеві гормони.
Це жіночий рід іменника, має закінчення -а. Повне пояснення знаходиться за словом “афродизіаки”.
Словник Української Мови
Афродизіак — це речовина, яка підсилює лібідо та спричиняє сексуальне збудження; до таких засобів належать, зокрема, статеві гормони.
Це жіночий рід іменника, має закінчення -а. Повне пояснення знаходиться за словом “афродизіаки”.
Афродізіаки — це речовини, що посилюють сексуальне бажання та активність. Зазвичай це засоби, отримані з рослин або тварин, а іноді й такі стимули, як еротичні зображення, фільми чи література.
Цим терміном також називають будь-яку субстанцію, що застосовується для посилення лібідо, статевої потужності та відчуттів під час інтимної близькості. Свою назву вона отримала на честь Афродіти, давньогрецької богині кохання.
Патологічна зацикленість свідомості на пошуку речовин, що можуть посилювати сексуальну активність.
Хворобливе прагнення вживати засоби, які активізують статеве збудження.
Докладніше про це поняття можна дізнатися у статті «еротизм».
Див. статтю «афродизіак».
У жаргоні — жінка, яка в лесбійських стосунках виконує пасивну роль.
Для отримання пояснення зверніться до статті «афродізіак».
У міфології стародавніх греків – одна з дванадцяти олімпійських богів, покровителька краси та любові, мати Ерота, яка панує над німфами та граціями. Згідно з гомерівським епосом, вона є донькою верховного бога Зевса та океаніди Діони.
У переносному значенні так називають надзвичайно гарну жінку.
Афрокубинський — прикметник, що описує музичний напрям, зокрема джазовий стиль, який сформувався в межах бі-бопу наприкінці 1940-х років у Сполучених Штатах. Його відмінною рисою є синтез музичних традицій Африки та Куби, що виражається у запозиченні ритмів таких латиноамериканських танців, як мамбо, румба і самба, а також у включенні до ритм-секції характерних кубинських ударних інструментів: клавес, конґа, маракас, тимбалес тощо.
Застаріле слово, що означає принизливу образу або зневагу, вчинені на очах у публіки.
У цитованому листі (Коцюбинський, III, 1956, 358) міститься фраза “афронт Леонтовича”, зміст якої листовому адресату був незрозумілим.