Словник Української Мови
1. Анатомічне утворення — вузлоподібне скупчення нервових клітин (нейронів) та їх відростків поза межами центральної нервової системи, що виконує функцію переробки та передачі нервових імпульсів (наприклад, спинномозкові, симпатичні ганглії).
2. У патології — кісткове або сухожилкове утворення, пухлина (гігрома), що виникає переважно на суглобах кисті, зап’ясті або стопи, часто заповнена слизоподібною рідиною.
1. (у біології, зоології) Який розвивається або існує поза організмом матері, зовнішній по відношенню до материнського організму (наприклад, про яйця, що розвиваються у воді, а не в тілі самиці).
2. (у ботаніці) Розташований або що функціонує поза тканинами материнської рослини, зовнішній.
1. Дія за значенням дієслова “виклепувати” — вибивання, видалення чогось за допомогою клепання або ударів.
2. (у техніці) Процес з’єднання металевих деталей за допомогою заклепок, при якому кінці заклепок розклепуються (розковуються) для утворення міцного з’єднання.
3. (переносно, рідко) Нав’язування, вмовляння чогось комусь із наполегливістю.
Гангарилья — власна назва невеликого містечка в провінції Вальядолід, Кастилія і Леон, Іспанія.
Гангарилья — власна назва муніципалітету в провінції Гвадалахара, Кастилія-Ла-Манча, Іспанія.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (у спеціальній термінології, перев. у множині: виклейки) Тонкі смужки, листи або шматочки паперу, картону, плівки тощо, які вирізаються за певним контуром і наклеюються на поверхню для створення напису, зображення, маркування або оформлення; сам процес їх наклеювання.
1. Який не належить до мовної системи як такої, але впливає на неї або пов’язаний із нею; такий, що лежить поза межами власне мовних явищ і стосується зовнішніх факторів (соціальних, психологічних, культурних тощо).
2. У лінгвістиці: такий, що виходить за рамки внутрішньої структури мови та її системи, але є важливим для її функціонування, розвитку або вивчення.
1. (у техніці) Процес створення викладування — спеціальної конструкції з вогнетривких матеріалів (шамоту, вогнетривкої цегли тощо), що формує внутрішню робочу поверхню (футеровку) промислових печей, казанів, ковшів для металу або інших теплових агрегатів.
2. (у будівництві) Процес укладання, монтажу готових конструктивних елементів (наприклад, залізобетонних панелей, блоків) при зведенні будівель або споруд.
1. Велика річка в Індії та Бангладеш, що бере початок у Гімалаях і впадає в Бенгальську затоку; одна з найбільших за водністю та довжиною річок Південної Азії, що має сакральне значення в індуїзмі.
2. Організована злочинна група, яка займається незаконною діяльністю (торгівлею зброєю, наркотиками, розбійними нападами тощо) і часто контролює певну територію або сферу впливу.
3. Група підлітків або молодих людей, об’єднаних за територіальною ознакою, яка часто вступає в конфлікти з іншими подібними групами або здійснює правопорушення.
4. (У розмовній мові) Група людей, тісно пов’язаних спільними інтересами або діяльністю, яка може сприйматися сторонніми як замкнене, агресивне або підозріле угруповання.
1. Властивість за значенням прикметника “викладний”: здатність до чіткого, систематизованого та послідовного викладу (висловлювання, викладання) думок, знань, матеріалу.
2. (У лінгвістиці) Здатність мови, її граматичного ладу до вираження логічних зв’язків між частинами висловлювання, до чіткого оформлення думки; логічна виразність мови.
1. Дія за значенням дієслова “викладати” — розміщення предметів у певному порядку, розташування чогось для огляду або продажу.
2. Сукупність предметів, розміщених для показу; експозиція, експонати.
3. У поліграфії та книжковій справі — вставлення в палітурку окремо віддрукованих ілюстрацій, карт, таблиць тощо, що не входять до основної пагінації видання.
4. У шитві — техніка прикрашання одягу, коли смужки іншої тканини (викладки) вшиваються в шви або накладаються на поверхню.
5. Рідко вживане значення — виклад, викладання (наприклад, думок, теорії).