1. Здатність військового формування (частини, підрозділу, з’єднання) або техніки (корабля, літака, танка тощо) вести бойові дії, виконувати поставлені бойові завдання; стан готовності до бою, що визначається забезпеченістю особовим складом, зброєю, технікою, боєприпасами, рівнем бойової виучки та морально-психологічним станом.

2. (Переносно) Здатність будь-якої організованої групи, колективу чи організації ефективно діяти, протистояти труднощам або конкурентам для досягнення поставленої мети.

1. Запас боєприпасів (снарядів, патронів, мін, гранат тощо), призначений для ведення бойових дій військовим підрозділом, кораблем або окремою одиницеєю техніки.

2. Запас вибухових речовин, палива та інших матеріалів, необхідних для виконання бойового завдання (наприклад, у гірничій справі або при проведенні вибухових робіт).

Боєголовка — головна частина ракети, снаряда або іншого засобу ураження, що містить заряд (вибуховий, ядерний, хімічний, бактеріологічний тощо) та пристрої для підриву; призначена для безпосереднього ураження цілі.

1. (діал.) Те саме, що боязкість — властивість за значенням боязкий; несміливість, полохливість, боягузтво.

2. (діал.) Почуття страху, переляку, тривоги.

1. Донька боярина; дівчина або жінка, що належить до боярського стану.

2. (у фольклорі, літературі) Зазвичай молода незаміжня донька боярина, персонаж народних пісень, дум, казок або історичних творів.

1. Історичний термін для позначення земельної власності, маєтку, який належав боярину в Київській Русі та Великому князівстві Литовському.

2. Сукупність бояр, боярська верства як правлячий соціальний прошарок у феодальних державах на українських землях (Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Велике князівство Литовське).

3. Період в історії, коли політична та економічна влада належала боярству; боярське правління (часто з негативним відтінком — свавілля, анархія).

4. У Молдові та Валахії — система феодального землеволодіння та соціальна організація, заснована на владі бояр.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “боярин”, що вживається для позначення молодого боярина або сина боярина, а також як звертання до хлопчика в родинах, що належали до боярського стану в історичному минулому.

2. Назва невеликої пташки з родини мухоловкових (лат. Ficedula hypoleuca), яку також називають “строката мухоловка” або “мухоловка білошия”; поширена в лісах Європи.

3. Рідкісне народне або діалектне позначення для молодого, недосвідченого чоловіка, іноді з відтінком зневаги або іронії.

1. Історична назва селища міського типу в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

2. Залізнична станція Південно-Західної залізниці, розташована в однойменному селищі.

1. Стан, звання боярина; привілейована верства феодалів у Київській Русі, Молдовському та Волоському князівствах, а також у Великому князівстві Литовському та Московській державі до початку XVIII століття.

2. Сукупність бояр як вищого аристократичного прошарку в зазначених державах; бояри в цілому.

3. Перен. Заможна, привілейована верства населення; вища знать.

1. Власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

2. Розмовна назва селища Боярка, що входить до складу міста Ірпінь в Київській області.

3. Розмовна назва сорту яблуні з дрібними плодами, а також самих цих плодів (яблук), які часто мають червонуватий колір; синонім — “яблуня-бойка”, “бойка”.