Древослів

Словник Української Мови

боярство

Буква

1. Стан, звання боярина; привілейована верства феодалів у Київській Русі, Молдовському та Волоському князівствах, а також у Великому князівстві Литовському та Московській державі до початку XVIII століття.

2. Сукупність бояр як вищого аристократичного прошарку в зазначених державах; бояри в цілому.

3. Перен. Заможна, привілейована верства населення; вища знать.

Приклади вживання слова:

боярство

Приклад 1:
Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах, Панове виборне боярство; А про війну і в головах Собі ніколи не кладіте, А мовчки в запічках сидіте, Розгадуйте, що їсть і пить. Хто ж о війні проговориться Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить».
— Самчук Улас, “Марія”

Більше записів