1. Людина, яка живе в бідності, має дуже обмежені матеріальні засоби; бідний, незаможний селянин або робітник.

2. Іст. В період НЕПу в СРСР — найбідніший селянин, який не мав господарства або мав його дуже мало і жив переважно заробітками; соціальна категорія, на яку опиралася радянська влада при проведенні колективізації.

1. Зменшувально-пестливе від “бідняжка” — людина, що викликає співчуття через своє скрутне становище, злидні або нещастя; часто використовується як звертання з відтінком жалі.

2. (у прямому звертанні) Ласкаве або жалісливе звертання до жінки або дівчини, що перебуває в скруті, або до істоти, яка сприймається як беззахисна.

1. Людина, що перебуває в скрутному, злиденному становищі; нещасна, бідна людина.

2. (У звертанні або при згадці) Вираз співчуття, жалі до когось; нещасний, бідолашний.

1. Збірна назва людей, які живуть у бідності, не мають достатніх матеріальних засобів для належного життя; бідні верстви населення.

2. Розм. Бідність, убогість як стан, відсутність достатку; те саме, що бідність.

1. (заст.) Жінка, що перебуває в бідності, злиднях; жебрачка, убога.

2. (заст., перен.) Про щось, що викликає співчуття, жаль (про людину, тварину, предмет тощо).

3. (діал.) Назва однієї з народних пісень, зазвичай ліричного або жалібного характеру.

1. Людина, яка живе в бідності, має недостатні матеріальні засоби для життя; жебрак, убогий.

2. (у прямому значенні) Той, хто зазнає лиха, нещастя; нещасна, пригноблена людина.

3. (переносне значення, розмовне) Про того, хто викликає співчуття своєю безпорадністю, невдачливістю або зовнішнім виглядом (часто із відтінком зневаги або жарту).

1. Дія за значенням дієслова “бідкувати”; вираження жалю, скарги, невдоволення через скрутне становище, нестатки або неприємності.

2. Слова, мова, висловлювання, якими виражається такий жаль або скарга; нарікання.

1. Дія за значенням дієслова «бідкатися»; вираження жалю, скарг, нарікання на долю або життєві негаразди.

2. (у лінгвістиці, розм.) Вживання слова «біда» та його похідних у мовленні як характерна риса стилю; надмірне звертання до цієї лексики.

1. (діал.) Невелика дерев’яна посудина з однією ручкою, зроблена з цільного шматка дерева, зазвичай використовується для черпання води або рідини; ковш, черпак.

2. (діал.) Невелика дерев’яна діжка, кадка.

1. Пристрій для очищення та концентрування рідин, зокрема спиртів, шляхом багаторазового повторення процесу дистиляції (перегонки) для отримання продукту високої чистоти та міцності.

2. (у спеціалізованому контексті) Апарат для виробництва самогону (самогонного апарата) побутового або промислового типу, що дозволяє здійснювати дробну дистиляцію з відділенням “голов” і “хвостів” для покращення якості дистиляту.