1. Історична назва студентства, зокрема тих, хто навчався в бурсах — духовних навчальних закладах (бурсах) на території України в XVII–XIX століттях.

2. Сукупність студентів (бурсаків) як певна соціальна група з характерним побутом, традиціями та корпоративним духом.

3. Перен. Життя, побут, звичаї та специфічний дух студентської спільноти, що часто асоціюється з бідністю, веселощами, товариською взаємодопомогою та своєрідним гумором.

1. Учень бурси — духовної семінарії або духовного училища в дореволюційній Російській імперії, що перебував на повному утриманні (бурсі).

2. У широкому розумінні — учень або студент, який живе в бурсі (гуртожитку) та перебуває на державному утриманні; школяр, семінарист.

3. Переносно — людина з обмеженими, консервативними поглядами, вихована в суворій, аскетичній атмосфері, часто з відтінком невихованості або грубуватості (застосовується переважно в історичному контексті або образному висловлюванні).

1. Навчальний заклад для дітей з бідних родин, переважно духовного звання, що існував в Україні до початку XX століття; інтернат при таких закладах.

2. Гуртожиток для студентів (учнів) середніх та вищих навчальних закладів.

3. (переносне значення) Студентське чи школярське товариство, молодь, що живе в гуртожитку; також про їхнє життя, побут.

4. (історичне) Грошова допомога, стипендія для учнів та студентів, особливо в навчальних закладах духовного відомства.

Буррата — свіжий італійський сир з коров’ячого молока, що має форму мішечка з тонкої плівки сирної маси (моцарели), заповненого вершками та шматочками сирної нитки (страчателлою), завдяки чому набуває характерної ніжної, майже рідкої текстури всередині.

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Волинської області.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Ковельському районі Волинської області.

1. Спеціальний пристрій або механізм для утримання, фіксації та обертання бурового інструменту (бура, долота, коронки) в бурових верстатах, установках або обладнанні.

2. Робочий вузол бурильної машини, що забезпечує надійне закріплення бура і передачу йому обертального та/або ударного руху.

1. Спеціальна машина або пристрій для механізованого руйнування гірських порід, бетону тощо шляхом їхнього буріння з подальшим підривом заряду вибухової речовини, закладеного в пробурену свердловину.

2. Робітник, фахівець, який займається підривними роботами з використанням попереднього буріння свердловин у гірничій справі або будівництві.

1. (від тюрк. *buruk* — сірий) Традиційний гірський чоловічий верхній одяг у народів Кавказу — довга вовняна накидка без рукавів, зазвичай сірого, бурого або чорного кольору, що носиться поверх іншого одягу.

2. (діал., західні регіони України) Місцева назва для бурки, тобто великої купи, копиці сіна або соломи, зібраної на полі для просушування.

Бурозубка — дрібний комахоїдний ссавець родини мідицевих, що має видовжену мордочку, бурого або сірувато-коричневого забарвлення спини та живиться переважно комахами, червами та іншими безхребетними.

Бурозубка — загальна назва для численних видів роду Sorex та близьких родів, які є типовими представниками ряду Комахоїдних у фауні України та Євразії.

1. Тип ґрунту, що формується під широколистяними та мішаними лісами помірного поясу, характеризується бурим забарвленням, значним вмістом гумусу, чітко вираженим процесом опідзолення та накопиченням глинистих мінералів у середній частині профілю.

2. (У широкому вжитку) Ґрунт бурого кольору, що утворюється в умовах достатнього зволоження під лісовою рослинністю.