буротримач

1. Спеціальний пристрій або механізм для утримання, фіксації та обертання бурового інструменту (бура, долота, коронки) в бурових верстатах, установках або обладнанні.

2. Робочий вузол бурильної машини, що забезпечує надійне закріплення бура і передачу йому обертального та/або ударного руху.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |