біднота

1. Збірна назва людей, які живуть у бідності, не мають достатніх матеріальних засобів для належного життя; бідні верстви населення.

2. Розм. Бідність, убогість як стан, відсутність достатку; те саме, що бідність.

Приклади:

Приклад 1:
Здавалось, ніби сім апокаліпсичних янголів одразу вилили на Київ усі сім фіялів людського горя та пожежі та крові… Незабаром вітер дмухнув з півночі, ніби буря, й посипав, мов з мішка, іскри на межуючий з гаванню квартал, де скупчилась сама за себе біднота в убогих дерев’яних старезних домках та дворах, де стояли на квартирах звощики та знаходили собі притулок усякі захожі на заробітки в гавані селяни. Сіно в возовнях сухе, як перець, спахнуло в одну мить заразом. — Невідомий автор