Бурата — італійський сир з регіону Апулія, різновид свіжого сиру паста-філата, який має тонку плівку з моцарели, що наповнена вершками та сирними нитками (страчіателла). Має ніжну, кремову текстуру та солодкуватий молочний смак.

1. (географія) Назва великих піщаних пустель у Центральній Азії, зокрема в Узбекистані та Казахстані, що характеризуються рівною, кам’янистою або глинистою поверхнею, вкритою щебенем та галькою (наприклад, Голодний степ).

2. (історичне) Назва одного з монгольських племен або народностей, що проживають переважно в Росії (Республіка Бурятія) та Монголії; також — представник цього народу.

1. Сильна завірюха, хуртовина, метіль, що виникає в степах при різкому пониженні температури та супроводжується вітром, що піднімає сніг із землі, часто з пилом; пурга.

2. (переносне значення) Про щось насильницьке, нестримне, що раптово налітає й змітає все на своєму шляху.

3. (заст., діал.) Північно-східний вітер у прикаспійських степах.

1. Зменшувальна форма до “бурав”: невеликий ручний інструмент для свердління отворів у дереві, металеві чи інших матеріалах, що має вигляд стрижня з різьбою та ручкою для обертання.

2. Рід комах родини джмелеподібних (Bombus), які мають короткий хоботок і прогризають отвори в квітках для добування нектару; також загальна назва деяких видів джмелів, зокрема Bombus terrestris.

3. Рід рослин родини конюшинових (Trifolium), звичайна назва видів конюшини, що мають видовжені, часто червоні або рожеві суцвіття-голівки, наприклад, конюшина лучна (Trifolium pratense).

1. Дія за значенням дієслова “буравити” — процес обробки матеріалу (дерева, металу, ґрунту тощо) шляхом обертання ріжучого інструмента (бурава, свердла) для отримання отворів.

2. (у техніці) Свердління, буріння; технологічний процес створення циліндричних отворів за допомогою спеціального інструмента.

3. (переносно, рідко) Нав’язливе, тривке вдивляння, пильний погляд, ніби що пронизує.

1. Інструмент для свердління отворів у дереві, металу, ґрунті тощо, що має вигляд стрижня з різальним наконечником та ручкою для обертання; свердло, бур.

2. Застаріла назва хірургічного інструменту для свердління кістки.

3. У техніці — пристрій або частина машини для буріння, свердління.

4. Рідкісне. Те саме, що вихор, вир, круття (переносно про швидке обертальне рухання).

1. Мінерал, природний тетраборат натрію, безбарвна або сірувата кристалічна речовина, що застосовується в промисловості, металургії, медицині тощо.

2. Хімічна сполука, технічна натрієва сіль тетраборної кислоти, що використовується як флюс при паянні, компонент миючих засобів, добриво тощо.

3. (розм.) Сильний вітер з заметіллю, хуртовина, буран.

Бур’янюка — власна назва, прізвисько або псевдонім, що може вживатися щодо людини, пов’язаної з бур’янами (згідно, наприклад, з народною творчістю або жартівливим контекстом), або ж щодо персонажа з однойменної української народної казки, де Бур’янюка — антропоморфна істота, дух або істота, що живе в бур’янах.

Бур’янюка — у переносному, образному значенні може означати людину, яка веде самітницький, відокремлений спосіб життя, ховається від інших (як бур’ян у полі), або ж людину, що має неакуратний, кудлатий зовнішній вигляд.

Бур’янчик — власна назва, зменшувально-пестлива форма від слова “бур’ян”, що використовується як прізвисько, кличка або ім’я персонажа, часто для позначення маленької, невибагливої або бур’янистої рослини, або ж у переносному значенні.

Бур’янчик — у літературі, фольклорі або розмовній мові може вживатися як образне найменування невеликої бур’янистої рослинки, що виглядає слабкою, але виявляє життєву стійкість.

1. Сукупність бур’янів (сорних рослин) на певній ділянці; заростання чогось бур’янами.

2. Розм. Те саме, що бур’ян (окремі рослини).