Словник Української Мови
1. Гучно, невиразно розмовляти, кричати одночасно багатьом людям; створювати галас, шум від голосів.
2. Перен. Гучно, настирливо обговорювати, збуджено говорити про щось.
3. Розм. Про гучний, різкий звук, шум, що видають тварини, птахи, предмети або явища природи.
1. (у ботаніці) що стосується екзодерми — зовнішнього шару первинної кори кореня рослини, який регулює проникність для води та мінеральних речовин.
2. (у зоології) що стосується зовнішнього шару тіла або покривів у деяких безхребетних тварин.
1. У фонетиці: додаткове піднесення задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння (велуму) під час вимови звука, що надає йому специфічного, темного відтінку; задньопіднебінна артикуляція.
2. У фонології: процес набуття приголосним додаткової велярної (задньопіднебінної) артикуляції, що часто призводить до зміни його якості, або фонетична зміна, за якої звук стає велярним.
1. (діал.) Безцільно блукати, тинятися, проводити час у бездіяльності або марних пошуках.
2. (діал.) Вагатися, довго зволікати з рішенням або виконанням чогось; гаяти час.
1. М’яка оксамитова тканина з густим, рівним і коротким ворсом на лицьовій стороні, що використовується для пошиття верхнього одягу, взуття, виготовлення меблів тощо.
2. Шкіра хромового дублення, шліфована з бахтармяного (виворітного) боку для отримання короткого густого ворсу; застосовується для виготовлення взуття, галантерейних виробів.
Екзодерма — у ботаніці: зовнішній шар клітин первинної кори кореня рослин, що розташований безпосередньо під епіблемою (ризодермою) і часто виконує покривну функцію після її відмирання.
Екзодерма — у зоології: зовнішній шар клітин тіла деяких безхребетних тварин (наприклад, кишковопорожнинних), що виконує захисну та чуттєву функції.
1. Який виготовлений з ґуми або містить її у своєму складі.
2. Який має властивості, схожі на властивості ґуми; гнучкий, пружний, еластичний.
3. Призначений для виробництва, зберігання чи транспортування ґуми.
1. Технологічний процес обробки (випалювання) руд або металевих концентратів у спеціальних печах — вельц-печах, при якому леткі компоненти (наприклад, цинк, свинець) відокремлюються у вигляді оксидів, а залізо перетворюється на твердий залізистий залишок (клинкер).
2. Власна назва конкретного промислового процесу, що застосовується в кольоровій металургії для переробки сировини, багатої на цинк та свинець, з метою їх вилучення.
1. (діал.) Швидко й недбало говорити, базікати, теревенити.
2. (діал.) Говорити щось незрозуміле або безглузде, ляпати, патякати.
1. Вельси — власна назва давньогерманського племені, що мешкало на території сучасної Східної Німеччини (землі Саксонія-Ангальт, Бранденбург) та західної Польщі, було складовою частиною племінного союзу лужицьких сербів (сорбів).
2. Вельси (вільци, лютичі) — інша назва західнослов’янського племінного союзу лютичів, що проживав у середньовіччі між ріками Одра та Ельба та вів запеклу боротьбу з німецькою експансією.