• вбиратися

    1. Одягатися, надівати одяг; прикрашати себе якимось вбранням.

    2. Вбирати в себе, поглинати (рідко вживане значення).

  • вблагати

    1. Дієслово доконаного виду, що означає: умовляючи, благаючи, схилити когось до чогось, домогтися чогось від когось наполегливими проханнями.

    2. (застаріле) Умовити, упросити когось припинити щось, заспокоїти, утихомирити.

  • вбирати

    1. Приймати в себе, поглинати, всмоктувати (рідину, вологу тощо).

    2. Оволодівати, засвоювати (знання, інформацію, враження).

    3. Забирати, включати до складу чогось, об’єднувати в собі.

    4. (Розм.) Одягати, надівати на себе (одяг, взуття).

  • вбитися

    1. Завдати собі смерті навмисними діями; покінчити життя самогубством.

    2. Розбитися, загинути внаслідок сильного удару, падіння або аварії (частіше про транспортні засоби або їхніх пасажирів).

    3. (перен., розм.) Наполегливо, з великими зусиллями працювати над чимось, добиватися чогось; вкладати всі сили.

    4. (перен., розм.) Сильно стукнутися, ударитися об щось (частіше головою).

  • гетероцикл

    1. Органічна сполука, молекула якої містить циклічну структуру (кільце), що складається з атомів не менше двох різних хімічних елементів, найчастіше вуглецю та азоту, кисню або сірки.

    2. Клас циклічних хімічних сполук, де до складу кільця входять атоми різних елементів, на відміну від ізоциклічних сполук (карбоциклів), де кільце утворене лише атомами вуглецю.

  • ернстович

    1. Патронімічне прізвище, утворене від чоловічого імені Ернст, що вказує на належність до сина Ернста (наприклад: *Ернстович* — син Ернста).

    2. По батькові (по-батькові) від імені Ернст, що вживається в українській мові переважно у західних регіонах (наприклад: *Іван Ернстович*).

  • вбираний

    Вбираний (від дієслова “вбирати”) — такий, що вміщує, охоплює, включає в себе певний обсяг знань, інформації або якостей; всеосяжний, об’ємний за змістом.

    Вбираний (заст., рідк.) — той, що був убраний, одягнений у щось; вбраний.

  • вбитий

    1. Який зазнав насильницької смерті внаслідок умисних дій когось; страчений, умертвлений.

    2. У поєднанні з іншими словами: дуже втомлений, знесилений (перен.). Наприклад: вбитий працею, вбитий дорогою.

    3. У поєднанні з іншими словами: дуже засмучений, пригнічений (перен.). Наприклад: вбитий горем, вбитий сумом.

  • вбивчо

    1. Так, що спричиняє смерть; смертельно, фатально.

    2. Переносно: дуже сильно, надзвичайно, невблаганно (про вплив, дію тощо).

  • гетероцетезис

    Гетероцетезис — у давньогрецькій граматиці: рід відмінювання, при якому іменник у різних відмінках має різний наголос (наприклад, коли наголос падає на основу в одних відмінках і на закінчення в інших).