Словник Української Мови
1. Довести когось до стану спокою, заспокоїти, угамувати (переважно про дитину).
2. Примусити когось замовкнути, перестати шуміти або голосно розмовляти.
3. Утихомирити, приборкати, зробити менш активним або виразним (переносно, про явища, почуття тощо).
1. (у біології, медицині) Про клітини, мікроорганізми або тканини: проникати в тканини організму, органи або середовище, закріплюватися там і розвиватися; імплантуватися.
2. (переносно, книжн.) Міцно вкорінюватися, вселятися в свідомість, ставати невід’ємною частиною чогось (про ідеї, звички, почуття).
Вгомонюватися — поступово заспокоюватися, приходити до стану рівноваги після збудження, хвилювання або активної діяльності; втихомирюватися.
Вгомонюватися — входити в ритм, пристосовуватися до певного режиму, темпу або порядку дій, знаходити свій лад у чомусь.
1. (доконаний вид) Впасти в стан гніву, роздратування; розгніватися, розсердитися.
2. (застаріле) Впасти в стан смутку, журби; зажуритися, засмутитися.
1. Довести когось до стану спокою, заспокоїти, утихомирити, особливо після сильного збудження, плачу, істерики.
2. Примусити замовкнути, припинити шум, галас, крик; заспокоїти, утихомирити когось або щось.
3. (переносно) Зменшити інтенсивність, силу чогось (наприклад, біль, відчуття); приглушити, заглушити.
1. Викликати в комусь почуття гніву, роздратування або обурення; розгнівати, розлютити.
2. (у рідковживаному значенні) Привести до стану сильного душевного хвилювання, занепокоєння; зворушити, схвилювати.
1. (історичний термін) Назва одного з найбільших повстань у Неаполітанському королівстві (1647–1648 рр.), спрямованого проти іспанського панування та податкового гніту, яке очолив Томмазо Аньєлло (Мазаньєлло).
2. (переносне значення) Гучне, масове народне повстання, заворушення або бунт.
1. (діал.) Густа, важкопрохідна чаща, хащі, нетрі; зарості колючих кущів або густого лісу.
2. (перен.) Заплутана, складна ситуація; безвихідь, халепа.
3. (у спеціальній термінології) Рідкісне позначення для певного виду заростей або зарослої ділянки.
1. Зменшити силу, інтенсивність (про звук, шум, голос тощо); затихнути, стихнути.
2. Перен. Заспокоїтися, вгамуватися (про сильні почуття, емоції, тривогу тощо).
3. Розм. Припинити шуміти, галасувати; затихнути (про людину або групу людей).
вгніватися — дієслово, що означає ставати гнівним, роздратованим, впадати в гнів; розлютитися.