Етилфенол — органічна сполука, похідна фенолу, в якій один атом водню бензольного кільця заміщений на етильну групу (-C₂H₅); існує у вигляді трьох ізомерів (о-етилфенол, м-етилфенол, п-етилфенол), що відрізняються положенням замісника, і використовується як проміжний продукт у хімічному синтезі та може бути компонентом ароматичних речовин.

Етилуретан — органічна сполука, етиловий ефір карбамінової кислоти, безбарвна легколетка рідина з характерним запахом, що застосовується в промисловості як розчинник та проміжна сполука в органічному синтезі.

Етилуретан — застаріла назва лікарського засобу, що використовувався як легкий снодійний та седативний препарат (синонім — уретан).

1. Хімічний процес введення етильної групи (–CH₂CH₃) до молекули органічної сполуки; етилювання.

2. У нафтопереробній промисловості — додавання тетраетилсвинцю або інших антидетонаційних присадок до бензину для підвищення його октанового числа (застарілий технологічний процес).

етилтіофен — органічна сполука, похідна тіофену, в якій один атом водню заміщений на етильну групу (C₂H₅); безбарвна рідина, що використовується в органічному синтезі та як проміжна сполука у виробництві лікарських засобів, пестицидів або ароматизаторів.

етилтіоетан — органічна сполука, сірковмісний аналог диетилового ефіру, у якому атом кисню замінено на атом сірки; хімічна формула CH₃CH₂SCH₂CH₃. Синонім: диетилсульфід.

Етилтіоаденозин — похідна нуклеозиду аденозину, в якій гідроксильна група (-ОН) у 5′-положенні замінена на етилтіогрупу (-S-CH₂-CH₃); синтетична сполука, що використовується в біохімічних дослідженнях як субстрат або інгібітор ферментів, зокрема метилтрансфераз.