1. (розм.) Докласти зусиль, щоб щось зробити; виконати роботу, часто важку або неприємну.
2. (розм.) Втекти, зникнути, вислизнути (звідкись).
3. (жарг.) Впасти в крайню бідність, злиденне становище; збанкрутувати.
Словник Української Мови
1. (розм.) Докласти зусиль, щоб щось зробити; виконати роботу, часто важку або неприємну.
2. (розм.) Втекти, зникнути, вислизнути (звідкись).
3. (жарг.) Впасти в крайню бідність, злиденне становище; збанкрутувати.
Дебеління — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. (розм.) Ретельно вичистити, вимити, витерти щось до блиску; привести до ідеального стану.
2. (перен., розм.) Суворо дорікнути, вичитати когось; сильно сварити.
1. Товста, груба палиця, кийок або колода.
2. Про людину або тварину, які мають грубу, товсту, незграбну статуру; дебелюк, дебелун.
1. (розм.) Старанно, ретельно виконувати якусь роботу, доводити щось до належного стану; вишліфовувати, відполіровувати.
2. (перен., розм.) Докладаючи зусиль, ставати кращим у чомусь, досягати майстерності; вдосконалюватися, шліфувати навички.
Дебелькуватість — властивість за значенням прикметника “дебелькуватий”; стан, коли щось є дещо товстуватим, грубуватим, має помірну товщину або масивність.
1. (техн.) Обробляти поверхню металу драюванням — різанням тонкого шару металу спеціальним інструментом (драйкою) для отримання гладкої, точної поверхні або розміру.
2. (перен., розм.) Ретельно, старанно виконувати якусь роботу, доводити щось до досконалості; обробляти детально.
Властивість за значенням прикметника “дебелуватий”: стан або якість тіла, що є дещо товстим, огрядним, повним, але не надмірно.
1. Розм. Набридливо, настирливо звертатися до когось із проханнями чи скаргами; докучати, чіплятися.
2. Розм. Наполегливо домагатися чогось, випрохувати щось.
3. Розм. З великими труднощами, наполегливими зусиллями добиратися кудись або діставати щось.
Дебелувастість — властивість за значенням прикметника “дебелуватий”; стан, коли щось є дещо товстим, огрядним, але не надмірно.