Гетероцетезис — у давньогрецькій граматиці: рід відмінювання, при якому іменник у різних відмінках має різний наголос (наприклад, коли наголос падає на основу в одних відмінках і на закінчення в інших).
гетероцетезис
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник () |