Словник Української Мови
Буква
1. Навмисно позбавити життя кого-небудь, учинити убивство.
2. Переносно: повністю знищити, придушити, знищити в зародку (почуття, бажання, ідею тощо).
3. Розмовне: дуже сильно втомити, змусити відчувати себе знесиленим.
4. У спорті, грі: різко та сильно вдарити по м’ячу, шайбі тощо, зазвичай з метою забити гол.
Приклад 1:
Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі. Посієм коло хижки мак-відюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила… Ну, я піду, а ти собі як хочеш.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Я хочу тебе вбити і примусити тебе йти поперед мене».— «Істинно тільки три дні житиме володар мій після мене». У VII—VI ст.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Думалося, що коли студент не вміє вбити свій вільний час чим іншим, як картами, то тим він дає для своєї інтелектуальності дуже сумне testimonium paupertatis[84]. Аполлону ці слова дуже не припали до вподоби, і він з невкритою холодністю сказав: — Я не можу з вами згодитися.
— Тютюнник Григорій, “Вир”