Значення
- (Лінгвістика) –
Дієслово доконаного виду, що означає: умовляючи, благаючи, схилити когось до чогось, домогтися чогось від когось наполегливими проханнями.
- (Лінгвістика) –
(застаріле) Умовити, упросити когось припинити щось, заспокоїти, утихомирити.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вблагаю, ти вблагаєш, він вблагає, ми вблагаємо, ви вблагаєте, вони вблагають