Словник Української Мови
1. (Математика, теорія множин) Про множину: такий, що має ту саму потужність (кардинальне число), що й інша множина; рівнопотужний.
2. (Математика, логіка) Про функцію, операцію або відображення: такий, що зберігає кардинальність (потужність) множин або аргументів.
Властивість матриці або лінійного оператора, що полягає в можливості приведення її (його) до діагонального вигляду шляхом вибору відповідного базису; зведеність до діагональної форми.
1. Суще, радикально, в корені, у самих основах (про зміни, перетворення тощо).
2. Дуже, значно, в значній мірі (про відмінність, розбіжність тощо).
1. Власна назва художньої течії в українському мистецтві першої половини XX століття, представники якої (зокрема, Василь Єрмілов) використовували діагональ як основний композиційний елемент для створення динаміки та напруженості образу.
2. Характерна риса, творчий метод або стилістична ознака, заснована на активному використанні діагональних ліній та конструкцій у живопису, графіці, архітектурі або дизайні.
1. (про зміни, рішення тощо) Найважливіший, основний, що має вирішальне значення; радикальний.
2. (про відмінності, протиріччя тощо) Суперечливий, непримиренний, принциповий.
3. (заст. та спец.) Стосовний до кардинала (вищого духовного сановника римсько-католицької церкви); той, що має сан кардинала.
1. (у математиці) Процес знаходження діагональної матриці, подібної до даної квадратної матриці, або перетворення лінійного оператора на базисі з власних векторів, при якому його матриця набуває діагонального вигляду.
2. (у логіці та теорії множин) Метод доказу, заснований на діагональному аргументі Кантора, що використовується для доведення нерівнопотужності множини та її булеана або існування нерозв’язних задач.
1. Вища духовна особа в Католицькій церкві, що належить до Папської колегії та має право обирати Папу Римського на конклаві; носій найвищого після Папи сану.
2. Птах родини в’юркових з яскраво-червоним (у самця) оперенням та високим чубом, поширений в Америці; лат. Cardinalis cardinalis.
3. Основний, найважливіший відтінок червоного кольору, що нагадує забарвлення мантії католицького кардинала або птаха кардинала.
1. Верхній одяг, зазвичай в’язаний або трикотажний, з довгими рукавами, без коміра, що застібається на ґудзики або зав’язується на пояс, часто носить ознаки схожості зі светром або кофтою.
2. Різновид костюма для верхової їзди, що складається з жакета і жилета, названий на честь графа Кардігана.
1. Відрізок прямої, що сполучає дві несусідні вершини многокутника або дві вершини багатогранника, які не належать одній грані.
2. Пряма лінія, що з’єднує протилежні кути чотирикутника, зокрема прямокутника або квадрата.
3. Напрямок, що йде під кутом до осей координат, горизонталі чи вертикалі; лінія, проведена косо, з кута в кут.
4. У поліграфії та текстових процесорах — спосіб набору тексту, при якому рядки розташовуються під кутом до краю сторінки.
Кардея — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (сучасна назва — Білгород-Дністровська територіальна громада).
Кардея — історична назва античного міста, заснованого грецькими колоністами на території сучасного Криму (півострів Керч) у VI ст. до н.е.; пізніше входило до складу Боспорської держави.