діагоналізація

[diɑɦonɑlizɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Математика) –

    (у математиці) Процес знаходження діагональної матриці, подібної до даної квадратної матриці, або перетворення лінійного оператора на базисі з власних векторів, при якому його матриця набуває діагонального вигляду.

  2. (Математика) –

    (у логіці та теорії множин) Метод доказу, заснований на діагональному аргументі Кантора, що використовується для доведення нерівнопотужності множини та її булеана або існування нерозв’язних задач.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діагоналізація, р. діагоналізації, д. діагоналізації, з. діагоналізацію, о. діагоналізацією, м. діагоналізації, к. діагоналізаціє

Більше записів