Значення
- (Математика) –
(у математиці) Процес знаходження діагональної матриці, подібної до даної квадратної матриці, або перетворення лінійного оператора на базисі з власних векторів, при якому його матриця набуває діагонального вигляду.
- (Математика) –
(у логіці та теорії множин) Метод доказу, заснований на діагональному аргументі Кантора, що використовується для доведення нерівнопотужності множини та її булеана або існування нерозв’язних задач.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. діагоналізація, р. діагоналізації, д. діагоналізації, з. діагоналізацію, о. діагоналізацією, м. діагоналізації, к. діагоналізаціє