Словник Української Мови
1. Спеціальна стрічка з кардоленти, що використовується в текстильній промисловості для формування рівномірного шару волокна (ровінгу) перед його витягуванням та подальшим скручуванням у пряжу.
2. Назва одного з проміжних напівфабрикатів у прядінні бавовни, вовни або хімічних волокон, що має вигляд порівняно рівномірної за товщиною смуги (стрічки) з розчесаних і частково вирівняних волокон, отриманого після обробки на кардочесальній машині.
1. (хімія) Органічна сполука, похідна бензолу, що містить дві аміногрупи (-NH₂) у пара-положенні; пара-фенілендіамін, використовується в органічному синтезі та як компонент для виробництва барвників.
2. (медицина, фармакологія) Застаріла назва деяких лікарських препаратів, що належать до групи сульфаніламідів (наприклад, сульфадіазин), які застосовувалися як антибактеріальні засоби.
Кардоочисник — робітник, який обслуговує кардочесальні машини (кардочесальні апарати) на текстильних підприємствах, займається їх налагодженням, контролем якості виробленого стрічкового волокна та усуненням несправностей.
1. (техн.) Призначений для очищення кардів (кардних стрічок) від залишків сировини та домішок у процесі кардування.
2. (текст.) Стосується процесу чи пристрою для очищення вовняної або бавовняної сировини на кардувальній машині перед прядінням.
1. У Стародавній Греції та Македонії — титул намісника області або сатрапа.
2. (Іст.) Полководець Александра Македонського, який після його смерті (323 р. до н. е.) став правителем однієї з частин його імперії; більшість діадохів згодом проголосили себе царями.
3. (Перен., книжн.) Послідовник, переймач ідей, справи або спадкоємець керівництва (перев. у науці, мистецтві, політиці).
Кардокс — власна назва системи для пожежогасіння, що ґрунтується на використанні вуглекислого газу (CO₂), який зберігається у рідкому стані в сталевих балонах під високим тиском.
Кардокс — зареєстрована торгова марка або бренд вогнегасників та стаціонарних систем пожежогасіння, що використовують рідку вуглекислоту.
Історичний термін для позначення державно-політичного устрою, що виник після розпаду імперії Олександра Македонського, коли влада належала його колишнім воєначальникам (діадохам) та їхнім нащадкам (епігонам), які правили окремими частинами імперії як спадковими монархіями (наприклад, Селевкідів, Птолемеїв, Антігонідів).
1. Пов’язаний із кардочесанням — технологічним процесом обробки волокнистих матеріалів (наприклад, вовни, бавовни) для розчісування та часткового вирівнювання волокон перед прядінням за допомогою спеціальних машин — кард.
2. Призначений для кардочесання або отриманий в результаті цього процесу (наприклад, кардова машина, кардова стрічка).
1. (істор.) Посадовець у Візантійській імперії, який відповідав за організацію та проведення іподромних змагань, переважно колісничних перегонів.
2. (істор., перен.) Особа, що виконувала функції судді або арбітра на публічних змаганнях, зборах; розпорядник.
1. (текстильна промисловість) Гребінь з металевими голками на чесальній машині, призначений для розчісування та вирівнювання волокон вовни, бавовни тощо у прядильному виробництві.
2. (історичне) Податок, який сплачувало населення Речі Посполитої, зокрема українських земель, у XVII–XVIII століттях, зазвичай з диму (двору) або душі.