Древослів

Словник Української Мови

діадик

[diɑdɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    (істор.) Посадовець у Візантійській імперії, який відповідав за організацію та проведення іподромних змагань, переважно колісничних перегонів.

  2. (Історія) –

    (істор., перен.) Особа, що виконувала функції судді або арбітра на публічних змаганнях, зборах; розпорядник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діадик, р. діадика, д. діадикові, з. діадик, о. діадиком, м. діадикові, к. діадику

Більше записів