діадик

1. (істор.) Посадовець у Візантійській імперії, який відповідав за організацію та проведення іподромних змагань, переважно колісничних перегонів.

2. (істор., перен.) Особа, що виконувала функції судді або арбітра на публічних змаганнях, зборах; розпорядник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |