Історичний термін для позначення державно-політичного устрою, що виник після розпаду імперії Олександра Македонського, коли влада належала його колишнім воєначальникам (діадохам) та їхнім нащадкам (епігонам), які правили окремими частинами імперії як спадковими монархіями (наприклад, Селевкідів, Птолемеїв, Антігонідів).
діадократія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (True) |