1. У Стародавній Греції та Македонії — титул намісника області або сатрапа.
2. (Іст.) Полководець Александра Македонського, який після його смерті (323 р. до н. е.) став правителем однієї з частин його імперії; більшість діадохів згодом проголосили себе царями.
3. (Перен., книжн.) Послідовник, переймач ідей, справи або спадкоємець керівництва (перев. у науці, мистецтві, політиці).