Значення
- (Історія) –
У Стародавній Греції та Македонії — титул намісника області або сатрапа.
- (Історія) –
(Іст.) Полководець Александра Македонського, який після його смерті (323 р. до н. е.) став правителем однієї з частин його імперії; більшість діадохів згодом проголосили себе царями.
- (Література) –
(Перен., книжн.) Послідовник, переймач ідей, справи або спадкоємець керівництва (перев. у науці, мистецтві, політиці).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. діадох, р. діадоха, д. діадохові, з. діадоха, о. діадохом, м. діадохові, к. діадоше