Значення
- (Математика) –
Відрізок прямої, що сполучає дві несусідні вершини многокутника або дві вершини багатогранника, які не належать одній грані.
- (Математика) –
Пряма лінія, що з’єднує протилежні кути чотирикутника, зокрема прямокутника або квадрата.
- (Математика) –
Напрямок, що йде під кутом до осей координат, горизонталі чи вертикалі; лінія, проведена косо, з кута в кут.
- (Техніка) –
У поліграфії та текстових процесорах — спосіб набору тексту, при якому рядки розташовуються під кутом до краю сторінки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. діагональ, р. діагоналі, д. діагоналі, з. діагональ, о. діагоналлю, м. діагоналі, к. діагонале
Походження слова (Етимологія)
Слово «діагональ» походить від латинського «diagonālis», що означає «проведений з кута в кут». Латинське слово, у свою чергу, було запозичене з грецької, де «diagṓnios» утворене з «diá» (через) та «gōnía» (кут). Грецьке «gōnía» споріднене зі словом «góny» (коліно), що має відповідники в багатьох індоєвропейських мовах, зокрема в давньоіндійській (jānu), давньоанглійській (cnéo), готській (kniu) та латинській (genū). Таким чином, діагональ — це лінія, що з’єднує протилежні кути, і її назва буквально означає «та, що йде через кут».