1. Власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.

2. (переносно, розм., заст.) Невеликий, незначний або глухий населений пункт; захолустя, глушина. (Вживається переважно у виразах на кшталт «у якомусь бельмесі», «закочуватися в бельмес»).

Белькіт — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

1. Дія за значенням дієслова “белькотіти” — невиразне, швидке, часто беззмістовне говоріння, мовлення нечутно або незрозуміло.

2. Звуки, що виникають під час такої дії; нечітка, швидка, безладномовна розмова.

Белькотуха — власна назва річки в Україні, лівої притоки Случі, що протікає територією Хмельницької області.

1. Той, хто белькоче, говорить невиразно, нечітко вимовляє слова.

2. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від дії “белькотіти”.

1. Діал. Те саме, що белькотіння — невиразна, швидка, часто незрозуміла мова; говоріння без змісту.

2. Рідк. Власна назва, що позначає процес або стан белькотіння (зазвичай у спеціальному, термінологічному контексті, наприклад, в описі певного виду мовленнєвого дефекту).

1. Вокальний стиль, що виник в італійській оперній школі, для якого характерні легкість, співучість, витонченість звуковедення, технічна віртуозність, плавність переходів між звуками та досконалий контроль над диханням.

2. Музична складова (опера, арія тощо), написана в такому стилі або призначена для його демонстрації.

3. Період в історії опери (переважно XVII–XVIII століття), коли такий стиль був панівним.

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “белька”, що вживається як власна назва, зокрема кличка тварини (наприклад, собаки або кішки) світлого, білуватого забарвлення.

2. (у спеціальній термінології) Молодий тюлень (або його шкура) віком до 4-6 тижнів, який ще носить білий, пухнастий ембріональний хутро; традиційний об’єкт хутрового промислу.

1. У лісівництві — верхній ярус лісу, що складається з найвищих дерев, які формують основний полог лісу та визначають його мікроклімат.

2. У садівництві — верхній ярус крони плодового дерева або верхній поверх насаджень у штучно створених багаторівневих екосистемах (наприклад, у зимових садах).

Бельдюга — рід риб родини бельдюгових (Zoarcidae), що мешкають у холодних морях Північної півкулі; представник цього роду, довга риба з видовженим тілом, схожа на вугря.

Бельдюга — заст. або діал. велика, незграбна, млява людина; ледащо.