1. Дія за значенням дієслова “белькотіти” — невиразне, швидке, часто беззмістовне говоріння, мовлення нечутно або незрозуміло.
2. Звуки, що виникають під час такої дії; нечітка, швидка, безладномовна розмова.
белькотіння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нині, перечитуючи текст свого виступу на партзборах Інституту, бачу, яке це було наївне, напівдитяче белькотіння на тему абеткових демократичних істин, свободи волевиявлення людини тощо, але тоді це мало ефект вибуху бомби. У залі залягла така тиша, що кожне моє слово, як мені потім оповідали, було чути навіть у кінці коридору крізь зачинені двері.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |