белькотіння

[bɛlʲkotinnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “белькотіти” — невиразне, швидке, часто беззмістовне говоріння, мовлення нечутно або незрозуміло.

  2. (Лінгвістика) –

    Звуки, що виникають під час такої дії; нечітка, швидка, безладномовна розмова.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. белькотіння, р. белькотіння, д. белькотінню, з. белькотіння, о. белькотінням, м. белькотінні, к. белькотіння

Більше записів