Словник Української Мови
Буква
1. Тимчасова дерев’яна конструкція, що влаштовується на будівельному майданчику для роботи, переміщення або розміщення матеріалів; робочий настил, що знаходиться на певній висоті.
2. (переносно) Основа, фундамент, опора для чого-небудь; те, на чому щось тримається або розвивається.
Приклад 1:
Ступивши три ступені через авдиторію, він ставав на підмосток кафедри, одну ногу держав якось на повітрі і, повернувшись круто товстими плечима, блискав на авдиторію товстою широкою потилицею й сідав на кафедрі. Потім він виймав старі листки своїх лекцій і клав їх перед собою.
— Самчук Улас, “Марія”