1. Вокальний стиль, що виник в італійській оперній школі, для якого характерні легкість, співучість, витонченість звуковедення, технічна віртуозність, плавність переходів між звуками та досконалий контроль над диханням.
2. Музична складова (опера, арія тощо), написана в такому стилі або призначена для його демонстрації.
3. Період в історії опери (переважно XVII–XVIII століття), коли такий стиль був панівним.