бельканто

[bɛlʲkɑnto] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Вокальний стиль, що виник в італійській оперній школі, для якого характерні легкість, співучість, витонченість звуковедення, технічна віртуозність, плавність переходів між звуками та досконалий контроль над диханням.

  2. (Мистецтво) –

    Музична складова (опера, арія тощо), написана в такому стилі або призначена для його демонстрації.

  3. (Мистецтво) –

    Період в історії опери (переважно XVII–XVIII століття), коли такий стиль був панівним.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бельканто, р. бельканто, д. бельканто, з. бельканто, о. бельканто, м. бельканто, к. бельканто

Більше записів