белька

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “белька”, що вживається як власна назва, зокрема кличка тварини (наприклад, собаки або кішки) світлого, білуватого забарвлення.

2. (у спеціальній термінології) Молодий тюлень (або його шкура) віком до 4-6 тижнів, який ще носить білий, пухнастий ембріональний хутро; традиційний об’єкт хутрового промислу.

Приклади вживання слова:

белька

Приклад 1:
Че­рез річку йшла до воріт гре­белька. А во­ро­та в Че­ре­ва­ня не прості, а дер­жавські.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”