1. Той, хто белькоче, говорить невиразно, нечітко вимовляє слова.
2. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від дії “белькотіти”.
белькотун
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови