Словник Української Мови
Клавіцентріум — рідкісний історичний термін для позначення клавішного музичного інструменту, поширеного в Європі в XVI–XVIII століттях, який поєднував у собі риси клавесина та органу (мав клавіатуру та педаль, а звук видобувався за допомогою пера, що чіпає струну).
Клавіцентріум — власна назва конкретних моделей або екземплярів таких інструментів, виготовлених окремими майстрами (наприклад, зберігається в деяких європейських музеях).
1. Прикметник, що стосується детонації або викликає її; властивий детонації.
2. У техніці та матеріалознавстві: призначений для ініціювання детонації (вибуху) основного заряду вибухової речовини. Наприклад: детонувальний шнур, детонувальний капсуль.
1. Стосунний до клавіра (старовинного струнного клавішного інструменту), властивий йому; призначений для нього.
2. Стосунний до клавішного механізму музичних інструментів (фортепіано, органу, акордеона тощо), пов’язаний із ним.
3. Призначений для виконання на клавішних інструментах, зокрема фортепіано (наприклад, про клавірну музику, клавірний твір).
1. Про вибухову речовину: такий, що піддався детонації, тобто миттєвому хімічному перетворенню з виділенням великої кількості енергії та утворенням стиснених газів, що супроводжується ударною хвилею.
2. У техніці та матеріалознавстві: такий, що має структуру або властивості, отримані внаслідок контрольованого вибухового впливу (наприклад, детонована плазма, детонований метал).
1. Музичний термін німецького походження (Klavierauszug), що означає переклад оркестрового, оперного або хорового твору для виконання на фортепіано, часто зі збереженням основних партій та фактури оригіналу; фортепіанний виклад партитури.
2. У музичній практиці — нотне видання, де складний ансамблевий твір (наприклад, опера, ораторія, симфонія) адаптовано для соло на фортепіано або для фортепіано в чотири руки, що дозволяє ознайомитися з твором без участі повного оркестру.
1. Який стосується детонації, властивий їй; призначений для детонації.
2. Який викликає детонацію або здатний до неї.
Клавірабенд — власна назва українського музичного гурту, заснованого в 1994 році піаністом та композитором Євгеном Рогачем, що виконує авторську музику на стику класики, джазу, року та етнічних мотивів.
1. Музичний інструмент з клавішами для керування звуковисотністю (фортепіано, орган, клавесин, акордеон тощо); заст. клавішний інструмент.
2. Розмовна назва фортепіано або піаніно.
3. Переважно істор. скорочений нотний запис партитури оркестрового, оперного чи хорового твору, зведений для виконання на фортепіано або для співу з акомпанементом.
1. Який стосується детонатора, призначений для детонатора або має властивості детонатора.
2. Такий, що викликає детонацію (у 2-му знач.); ініціюючий вибух основного заряду вибухової речовини.
1. Рідкісний старовинний музичний інструмент, що поєднує клавішний механізм зі звучанням, подібним до струнних смичкових (наприклад, віоли), який був поширений у XVIII–XIX століттях.
2. Власна назва конкретної моделі чи бренду такого інструменту, що вироблялася в Європі в різний час.