Словник Української Мови
1. Стосується дефекації (випорожнення кишечника), призначений для неї або пов’язаний з цим фізіологічним процесом.
2. У технічній термінології (зокрема в цукровому виробництві) — стосується процесу дефекації (очищення бурякового соку вапном), пов’язаний з ним.
1. Спеціально відведена ділянка землі для поховання померлих, зазвичай огороджена та обладнана надгробками, пам’ятниками, хрестами; цвинтар.
2. Переносно: місце, де в великій кількості зібрано, залишено або знищено щось (наприклад, техніку, кораблі тощо), що нагадує поховання.
3. Переносно: про щось застаріле, віджиле, що втратило актуальність і не використовується.
1. Дія за значенням класти (у різних значеннях), а також результат такої дії — те, що покладено, накладено або вкладено певним чином (наприклад, кладка дров у печі, кладка цегли).
2. Конструкція, споруджена шляхом укладання штучних (цегла, камінь, блоки) або природних матеріалів на розчин (наприклад, мурована стіна, фундамент, арка).
3. Сукупність яєць, відкладених комахою, рибою, земноводним або плазуном у певному місці за один раз.
4. Місце, пристосування для переправлення пішоходів через річку, яр тощо; невеликий місток (частіше тимчасовий або примітивний).
5. У техніці — прошарок, прокладка між деталями для регулювання зазору або зменшення тертя.
1. Втрачати натренованість, фізичну форму, спортивні навички або професійну майстерність через припинення або відсутність регулярних тренувань, практики чи занять.
2. (переносно) Розучуватися, втрачати звичку або вміння виконувати певні дії через тривалу перерву в їх виконанні.
1. Дія за значенням дієслова «класти»; розміщення, покладання чогось у певному місці або положенні.
2. (у спеціальному вжитку) Процес спорудження, будівництва, зведення чогось (наприклад, кладення муру, кладення печі).
3. (заст., рідк.) Спосіб, манера, стиль укладання чогось (наприклад, кладення цегли).
1. Втрачати набуту фізичну форму, спортивні навички або результаті припинення або значного зменшення регулярних тренувань.
2. У переносному значенні — втрачати професійні навички, кваліфікацію, звичну форму діяльності через тривалу перерву в роботі або практиці.
1. Який був покладений, поміщений кудись або на щось (зазвичай про важкий, громіздкий предмет).
2. У складі стійких виразів: “кладений батько” — названий батько, той, хто брав участь у обряді хрещення дитини як хрещений батько, але без офіційного церковного чину; “кладена мати” — названа мати, жінка, яка брала участь в обряді хрещення дитини як хрещена мати, але без офіційного церковного чину.
3. У значенні іменника “кладений” (чол. р.) — те саме, що кладений батько; “кладена” (жін. р.) — те саме, що кладена мати.
1. (про тварину) Позбавлений навичок, вмінь або поведінкових реакцій, що були вироблені в процесі спеціального навчання (дресирування).
2. (перен., про людину) Такий, що втратив набуті професійні навички, кваліфікацію або звичну форму через тривалу перерву в діяльності.
1. Великі матеріальні цінності (гроші, коштовності, дорогоцінні речі), заховані в землі або в іншому потаємному місці, власник яких невідомий або забутий.
2. Переносно: щось дуже цінне, важливе знахідка або надбання.
3. У геології: родовище корисних копалин, що має промислове значення.
4. У переносному значенні про людину: дуже хороша, вірна, кохана людина.