Словник Української Мови
1. Стосується дефектоскопії — галузі неруйнівного контролю, що займається виявленням дефектів у матеріалах та виробах за допомогою спеціальних приладів і методів (дефектоскопів).
2. Призначений для виявлення дефектів, пов’язаний з роботою дефектоскопа (наприклад, дефектоскопічний метод, дефектоскопічне обладнання).
1. Графічне зображення кладогенезу (філогенетичного дерева), що ілюструє еволюційні зв’язки між групами організмів або іншими таксонами на основі спільних ознак; діаграма, що відображає гілки еволюції.
2. У біологічній систематиці — схема, що представляє гіпотезу про філогенетичні (споріднені) відносини між таксонами у вигляді дерева з гілками та вузлами.
Стосується дефектоскопа, призначений для неруйнівного контролю (дефектоскопії).
Властивий дефектоскопу, характерний для нього.
Кладогонідія — рід викопних морських тварин класу голкошкірих, що існував у крейдовому періоді; представники мали черепашкоподібну форму та належали до групи неправильних морських їжаків.
1. (у біології, зокрема в еволюційній біології та філогенетиці) такий, що стосується процесу видоутворення або виникнення нових гілок (кладів) на філогенетичному дереві внаслідок розходження ознак та ізоляції популяцій.
2. (у геології) пов’язаний з утворенням родовищ корисних копалин, зокрема рудних, внаслідок їх нагромадження або перерозподілу під час геологічних процесів (наприклад, гідротермальних).
1. Стосовний до дефектології, властивий їй; призначений для вивчення, корекції або компенсації порушень психофізичного розвитку.
2. Пов’язаний з роботою дефектолога, з практикою виправлення недоліків психічного або фізичного розвитку.
Такий, що має дефект, ваду; пошкоджений, бракований.
Недосконалий, неповноцінний у функціональному, моральному або іншому відношенні.
1. (у біології, еволюційній біології) Процес видоутворення шляхом розгалуження філогенетичного дерева, коли один вид розділяється на два або більше нових, що далі еволюціонують незалежно.
2. (у палеонтології) Один із способів еволюційних змін, що полягає у дивергенції (розходженні) ознак у різних популяціях виду, що призводить до утворення нових видів, родів тощо; дивергентна еволюція.
1. Такий, що має дефект, ваду; пошкоджений, несправний.
2. (У лінгвістиці) Таке дієслово, яке не має повного набору форм, зокрема деяких особистих форм у теперішньому/майбутньому часі або форм інфінітива (наприклад, дієслова «могти», «хотіти»).
1. Стосунковий до кладовища, пов’язаний з ним; призначений для кладовища або використовуваний на ньому.
2. У складі власних назв (географічних об’єктів, населених пунктів, історичних місцевостей тощо), що вказують на розташування біля кладовища або походження від нього (наприклад: Кладовищенська гора, Кладовищенський узвіз).