кладка

[klɑdkɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Дія за значенням класти (у різних значеннях), а також результат такої дії — те, що покладено, накладено або вкладено певним чином (наприклад, кладка дров у печі, кладка цегли).

  2. Конструкція, споруджена шляхом укладання штучних (цегла, камінь, блоки) або природних матеріалів на розчин (наприклад, мурована стіна, фундамент, арка).

  3. Сукупність яєць, відкладених комахою, рибою, земноводним або плазуном у певному місці за один раз.

  4. Місце, пристосування для переправлення пішоходів через річку, яр тощо; невеликий місток (частіше тимчасовий або примітивний).

  5. У техніці — прошарок, прокладка між деталями для регулювання зазору або зменшення тертя.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кладка, р. кладки, д. кладці, з. кладку, о. кладкою, м. кладці, к. кладко

Більше записів